Шукаючи цікавинки на просторах інтернету, я натрапив на замітку, тема якої змусила серйозно замислитися. Спочатку подумав, що якийсь історик описує будні минувщини. Але подивився на дату — та ні, це наше сьогодення. Незалежне медіа у Фейсбуці «Самбірщина інформує» пише про те, як тилові мародери спустошують Самбірщину.
Я подумав: невже почалися давно прогнозовані післявоєнні будні серед цивільного населення? Та ні, поки що це явище не набрало масового характеру. Але з допису про «тилових мародерів» стало зрозуміло, що існують не лише вони, а й фронтові. Шляхетна Самбірщина дожилася. Звідкіля цю нечисть на наші терени занесло? І чи буде хтось із відповідних служб викорінювати це явище, поки ми не дочекалися місцевої коліївщини?
І чи дочекаємося того часу, коли міська влада публікуватиме звіти та відеоролики не про кількість зрізаних нею стебел бур’янів, а про кількість перевихованих нечистоплотних осіб? Бо, подейкують, Самбірщина стає пристанищем мародерів — і колишніх, і сьогоднішніх. Чи, може, владні мужі Самбора з мародерами в дружніх стосунках?
Вочевидь, треба переривати тримісячну обітницю мовчання, бо цей мій мовчазний демарш до добра не доведе. Почну з дослідження теми мародерства. У місті є люди, які вже натякали мені, що в деяких владних колах із цим явищем не все гаразд. Що ж, до роботи.