На сьогоднішній прес-конференції журналіст Йосип Маланяк образився на своїх братів по перу в фейсбук, що вони пишуть анонімно, не вказуючи своїх прізвищ та координат, та не несуть відповідальності за написане. В цій частині образ я десь підтримую Йосипа – якщо ти, анонім, про щось інформуєш громаду, то будь добрий оголоси хто ти є і неси відповідальність за писанину. Бо інакше ти пліткар. Але з другої сторони я, можливо погоджуся з анонімним автором: основне не хто пише, а про що пише. Ми ж не знаємо причини, по якій анонім не хоче бути публічним (його безпека, творча свобода, або цензура від влади). А ми, публічні журналісти, отримавши інформацію від анонімного джерела, повинні через свої канали перевірити її, та від свого імені або підтвердити, або спростувати цю анонімну інформацію. Це наша робота. В кожного журналіста є купа власних інформаторів, про яких ми один в одного не знаємо. І це правильно. Наш журналістський закон не зобов’язує нас розкривати джерело своєї інформації – тільки суд може це зробити. Для чого я це пишу…
Я думав, що сьогодні я вже написався. Але ні. Натрапив на одну замітку одного анонімного автора під псевдонімом Самбірський портал. Перечитав його інформашку та й задумався.. А чи відповідає дійсності все те, що він написав?
В мене пропозиція до незаангажованих журналістів: по своїх незалежних каналах цю інформацію перевірити та вийти на загал або з підтвердженням, або спростуванням її. Ще раз підкреслюю – це наша робота бути нишпорками для громади.
Бо щось мій внутрішній голос мені підказує про якісь закулісні домовленості у місцевій владі, про які громада не в курсі…