Відбулася перша зустріч Самбірських мас-медіа з ВО! міського голови Зіновія Рівняка після вступу його на посаду.
Перед тим, як почати описувати хід прес-конференції хочу повідомити про мікронепорозуміння, яке виникло між мною та во міського голови перед початком дійства, про винесення інформації з ратуші без його дозволу, про ніж в спину, яке встромлюють особі, яка хоче щось робити…. Після цього мені перехотілося йти на ті слухання, але сказав собі – поїхали… на прес-конференцію, і відповідь на всі питання, як повідомив Зіновій Ігорович ми отримаємо через три місяці – всьому свій час. Тільки враження про характер і особи, і про методи подальшої роботи її вже склалися….. Найкраще характер особи проявляється при особистому спілкуванні, а не тоді, коли вона на трибуні «б`є себе в груди»…..
Отже… Це вже моя п`ята початкова прес-конференція новоспечених міських голів. Є з чим порівняти. З точки зору риторики це було неперевершено, порівняно з минулими. Відчувався рівень освіти… І не дивно, ми вже живемо в часи ІТ технологій, і фейсбуком, як ми бачимо пан Зіновій володіє на рівні. Та й за рівнем володіння комунальною ситуацією в місті, як за три тижні роботи – треба віддати йому належне. Правда, тільки поверхово – пройшло всього-навсього меньше місяця. Інформацію про господарку міста він отримав, самостійно об’їжджаючи куточки міста. Тепер залишилося всього нічого – тільки обробити її та реалізувати оброблене в життя. Вкручування лампочок – це не робота міського голови. Робота міського голови – вкручувати мізки профільним службам, а вони повинні і свою роботу виконувати, і звітувати про виконану роботу (як освічений бізнесмен Зіновій Ігорович повинен знати вислів давньосхідного філософа Лао-цзи: найкращий керівник є той, робота якого непомітна, але результати якої очевидні, команда працює самостійно, а колектив відчуває повну підтримку). Такого керівника міста громада очікує, а не (не дай Боже) нового владоможця і самодура.
А тепер по суті пресухи…
В перший момент журналістам здалося, що ми на прес-конференції одного з наших колег (він довго і нудно розповідав, що і як потрібно робити з гласністю), але, треба віддати належне справжньому головуючому, він швидко опанував ситуацію, та перехопив ініціативу.
Першим прозвучало питання про оновлення виконавчого комітету Самбірської міської ради, який буде формуватися за політичним принципом – кожна політична організація дає свого представника плюс громадськість до того долучилася і запропонувала своїх представників. Нам стало цікаво, як оте все політичне збіговисько вміститься в кількість 17 членів виконкому? Скільки партій і громадських організацій в місті Самборі – шукайте на сайтах…
Наступне питання – про більшість в депутатському корпусі та як мер буде співпрацювати з нею, бо на даний час утворилася штучна більшість і об’єднало їх тільки бажання усунути попереднього міського голову. Але насправді, як подейкують в журналістський колах – це «банка з павуками». Тут конкретної відповіді на цю тему від головуючого журналісти не отримали. Як натякнув – поживемо-побачимо.
Про університет.. Ось тут інформацію мер отримав від нашого колеги Йосипа Маланяка. Він, виявляється знає все – від дня народження Михайла Кота, першого мера, який завів цей учбовий заклад в місто Самбір, до його доведення до сьогоднішнього катастрофічного стану останнім мером Юрієм Гамаром, за проміжного учасника Тараса Копиляка, який започаткував доведення приміщення та учбового закладу до ручки. Розлогу інформацію мер отримав – тепер до роботи по збереженню такої пам’ятки місцевого значення. Нехай, навіть вона знаходиться в державній власності, але в реальності вона НАША!, самбірська. Запитайте дозволу в державних органів, яким чином можна за місцеві кошти перекрити частину оголеного даху, і нехай будівля стоїть до кращих часів. А там – повернемо історичну справедливість. Хоча, як повідомив мер,в нього є бачення що робити по цьому питанню і процедура по спасінню будівлі почалася.
Питання плавно перейшло до забудови міста Самбора. Мер запрошує всіх забудовників світу – заходьте сюди, отримуйте земельні ділянки та будуйте, але дещицю прозоро залишайте місту. Залишилося тільки дрібниця – відпрацювати механізм забудови.
А тепер про допомогу ЗСУ. Хто тільки не писав про рейтинг міста Самбора в списку допомоги ВСУ. З «гордістю» можемо сказати – ми на останньому місці серед всіх громад Львівської області. В середньому по року за останні роки місто перераховувало тільки 2-2,5 млн.грн. Але вже на останній бюджетній комісії депутати запланували 2 млн. грн., планують ще додати 0,1 млн. та на наступній комісії плюс 0,5 млн. грн. ще на наступній. В сумі це виходить 2,6 млн. Тобто йдемо на рекорд. За місяць планується освоїти на ВСУ більше, ніж за річне перерахування до того, починаючи від початку війни. Оце діло!
Виникає питання, а як це вплине на бюджет міста? Як чесно визнав мер, вже в жовтні у нас буде близько 25 млн. грн. заборгованості перед вчителями, медиками, комунальниками … Хоча тих 2,6 млн. на ВСУ – це мізер по відношенню до загальної заборгованості. І як казав колись славнозвісний Іван Плющ до керівника виконавчої влади – Прем’єр, де гроші….
Про СКП «Об’єднане». Як і куди пішли гроші. З 70млн. грн. запланованих для комунальників на рік, станом на червень місяць уже профукано 70%. Що буде далі? Вихід один – різати по живому, по штатах підприємства. Ну не може бути в організації в час війни та яка на дотації в міста посади юриста та помічника юриста, посади головного механіка та механіка та ін….. Більше про роботу цього СКП потрібно виділити в окрему тему. Що я постараюся описати в наступних матеріалах, бо ця організація, як кажуть – держава в державі. І там не так все просто. Наскоком з шаблею верхом на коні його не візьмеш.
(Далі буде…)