Аж страх погано
У тім хорошому селі.
Чорніше чорної землі
Блукають люди, повсихали
Сади зелені, погнили
Біленькі хати, повалялись,
Стави бур’яном поросли.
Село неначе погоріло,
Неначе люди подуріли,
Німі на панщину ідуть
І діточок своїх ведуть!..
Т.Г.Шевченко
Не хотіли розпочинати першу публікацію з таких сумних слів, але ми вирішили на шпальтах нового інформаційного видання писати правду про наше теперішнє сіре сьогодення (якщо буде світле – будемо писати і про нього) та без купюр, то тому і бути. Тим більше, що ці слова вийшли з-під пера нашого геніального Пророка, хоча майже два століття тому, однак вони аніскільки не втратили своєї злободенності і нині. До того ж над нашим і без того сумним життям нависло жахливе слово ВІЙНА.
Війна-війною, а орати треба. Цей знаменитий галицький вислів залишається актуальний. Хоча про наш працьовитий нарід в цілому світі постійно ходять легенди: як його не нищать, як його не морять голодом, а він виживає, воює з загарбниками (і не тільки з чужинцями, але і з своїми, доморощеними) але разом з тим гарує на своїй родючій землі. Своїх дітей старші галичани посилають на війну захищати свою країну від чужинців, а самі, закочують рукави, щоб накормити і свою родину, і ще й дещицю відправити до війська, аби їхні діти на фронті не були голодними, босими. Бо надіятися на когось не варто. Хоча гріх казати, що нам світ не допомагає, щоб ми були вільними. .
В нашому інформаційному виданні спробуємо підсумовувати злободенні питання з різних аспектів повсякденного життя. Писати не тільки про поганих чиновників, але і про чиновників, які вірою і правдою служать своєму народу (як не крути, але державні службовці таки потрібні). Поза увагою не залишаться інші питання буднів, свят, визначних постатей Самбірщини та до неї дотичні.
Та обіцяємо, що будемо боротися і висвітлювати всі ті негативні явища, всіх тих корумпованих осіб, які заважають поступу до кращого. Дальше мовчки споглядати на безлад, зокрема, в нашому регіоні не можна. Бо через терпіння, нашу мовчазну згоду випадкові люди отинилися на відповідальних посадах та не бажають поступитися місцем чесним, досвідченим будівничим. Тим часом пристосуванці створили такий бюрократичний лад, такий корумпований устрій, таке споживче корито, що вони навіть не тільки їдять з того корита самі, а вже, здається, живуть у ньому.
Але ми, даючи життя “ВІСТЯМ Самбірщини”, хочемо нагадати і перефразувати Івана Котляревського і його «Енеїду»: «Усі разом із того строю будем робити купу гною». Будьмо разом. А разом – ми сила.